Переломи нижньої щелепи зустрічаються найчастіше, складаючи до 80% від загального числа пошкоджень кісток лицевого скелету.

Клінічна картина характеризується больовим синдромом, зміщенням відламків, їх рухливістю; часто спостерігається видима деформація челюстно-лицевої області. Крім того, зазвичай, має місце зміна прикусу, порушення мовлення та жування, слюнотеча.

При переломі альвеолярного відростка визначальний симптом — порушення артикуляції. Відсутність своєчасного лікування перелому нижньої щелепи може спричинити ускладнення, такі як остеомієліт щелепи і флегмона підщелепної ділянки. Рентгенограмма допомагає уточнити локалізацію та характер перелому.

Травми середньої зони обличчя часто пов’язані з високою передачею кінетичної енергії одразу кільком субодиницям лицьового скелета; вони складні за своєю природою і можуть поставити хірургів перед серйозними задачами, які потребують невідкладної спеціалізованої допомоги. В основному це пов’язано з близькістю дихальних шляхів і багатим кровообігом основи черепа та середньої частини обличчя. Крім того, супутні травми головного мозку, хребта та орбітальних ділянок можуть ускладнювати лікування цих пацієнтів, вимагаючи систематичного міждисциплінарного та часто індивідуального підходу.

Такі травми часто супроводжуються порушенням прикусу, ускладненням носового дихання, диплопією (двоїння в очах) тощо.

Деякі травматичні чинники можуть призвести до перелому передньої стінки лобної пазухи, що часто супроводжується вдавленням відламків всередину. Це спричиняє деформацію обличчя і сприяє розвитку хронічного запалення в травмованій пазусі.

Метою лікування переломів лобової пазухи є відновлення контуру обличчя шляхом репозиції кісткових фрагментів у їх правильне анатомічне положення з наступною фіксацією та уникнення короткострокових і довгострокових ускладнень.

Метою лікування множинних переломів кісток лицевого скелету є відновлення анатомії обличчя в усіх трьох площинах.

Одним з найголовніших чинників успішного лікування таких переломів є розвиток 3-D технологій, головним чином в сферах комп’ютерної томографії, комп’ютерного моделювання тощо. Це вкрай важливо для правильної діагностики, а також дозволяє хірургу обирати індивідуальний підхід до кожного пацієнта, що є необхідною умовою детального планування майбутнього лікування та прогнозування результату.