Загальна анестезія або наркоз полягає у тимчасовому вимиканні центральних зон больової чутливості та передачі больових імпульсів у головному чи спинному мозку.

Наркоз буває внутрішньовенний та інтубаційний.

При внутрішньовенному наркозі у вену пацієнта
вводиться препарат, який спричиняє вимикання центрів больової чутливості головного мозку та одночасно вимикає свідомість пацієнта, зберігаючи, як правило, самостійне дихання. Часто цей метод анестезії використовується при таких стоматологічних процедурах, як видалення зубів мудрості або імплантація.

Інтубаційний наркоз полягає в попередньому тимчасовому виключенні на рівні головного мозку центральної больової чутливості та свідомості пацієнта, тимчасової паралізації мускулатури з подальшою інтубацією (введенням у трахею дихальної трубки) та здійсненням штучної вентиляції легень (штучне дихання) за допомогою спеціальної дихальної апарату. Такий вид наркозу застосовується при великих операціях, де потрібно, щоб м’язи пацієнта були розслаблені і мимовільні або довільні рухи не заважали б хірургу і були повністю виключені.

Після внутрішньовенного та інтубаційного наркозу пацієнти почуваються як після хорошого та глибокого сну, іноді вони пам’ятають химерні сновидіння, зрідка відчувають головний біль, відзначають нудоту, у поодиноких випадках блювоту. Після інтубаційного наркозу відчувається першіння та почуття дискомфорту у горлі, що пов’язано зі знаходженням там під час операції дихальної трубки. У перші години після операції усі пацієнти перебувають під пильним наглядом медичного персоналу анестезіологічної служби (лікар анестезіолог, медсестра-анестезист). Тільки коли пацієнт повністю приходить до тями, він переводиться у звичайну палату.